Тема: "МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ ТЕХНІКИ РОЗПИСУ ТАРІЛОК: НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ ТА ДИЗАЙНЕРСЬКІ ТЕНДЕНЦІЇ"
Мета:
- навчальна: розглянути
розпис тарілок як засіб графічної виразності в традиційному мистецтві та сучасному
дизайні;
- розвивальна: обґрунтувати
значення техніки розпису посуду для створення робіт із виразною кольоровою
гармонією та сюжетом, що стимулює до встановлення зв’язку між традиціями
національного мистецтва та універсальними тенденціями в дизайні;
- виховна: виховувати
почуття патріотизму, громадянську свідомість та активну життєву позицію,
охайність, старанність, почуття прекрасного, терпіння.
Тип заняття: комбіноване.
Матеріали та інструменти: біла тарілка для розпису, акрилові фарби, контури, пензлі,
вода, ганчірки.
Обладнання: зразок готового виробу, мультимедійне обладнання.
Правила техніки безпеки: не розмахувати
інструментами, щоб не поранити себе та сусіда; не вставати без дозволу вчителя.
Нам з Вами важливо пам’ятати і
про українські традиції розпису тарілок. У 1798 р. була заснована Києво-Межигірська
фаянсова фабрика, розташована в 20 кілометрах на південь від Києва. Тут було
започатковано, окрім ручного розпису, декорування художньої кераміки друкованим
малюнком. Фаянс з друкованим зображенням проникав у побут середнього і нижчого
станів. Друковані малюнки на посуді зіграли у XIX ст. велику і прогресивну роль
в справі популяризації мистецтва графіки.
Продукція Києво-Межигірська
фаянсової фабрики була збагачена нашим національним колоритом, зокрема
використанням українського орнаменту. У виробах відчувається велика культура,
яка йде від традицій української народної кераміки.
В асортименті виробів фабрики
було понад 120 чайних і столових сервізів, ваз, салатниць, фруктовниць, лампад,
декоративних тарілок з портретами і пейзажами Хрещатика, Золотих воріт, Лаври,
а також самого Межигір’я. І навіть – тираж фаянсових ікон «Вознесіння Христа».
Києво-Межигірський фаянс мав високу репутацію, був своєрідним еталоном якості. Фаянс
Межигір’я був популярний і в Європі. У Британському музеї є колекція
межигірської кераміки, яка експонується в окремому залі.
Косів – це невелике містечко в
Івано-Франківській області на заході України став центром гончарства в XIX ст.
Сприяло цьому наявність в цих місцях гончарної глини. Для косовської кераміки
характерні усталені традиції технології виготовлення і розпису. Застосовується
широкий спектр геометричних і рослинних мотивів, а також сюжетні розписи, які передають
живу природу, зображують тварин і людей в навколишньому світі. Виготовляють і
розписують косовські майстри найрізноманітніші предмети – тарілки, свічники,
облицювальну плитку, фігурки, дзвіночки.
Серед рослинних і геометричних
мотивів особливе місце займають квіткові розетки. Малюнки створюються з
крапочок, ромбів, хвилястих ліній, рисок, пелюсток фантастичних форм. З цих
простих елементів створюються хитромудрі візерунки і орнаментальні смуги з
геометричних мотивів. Кольори косовської кераміки – жовтий (сонце), зелений
(жива природа), коричневий (земля), які ефектно виділяються на білому тлі,
злегка контрастуючи з ним. Косовській кераміці притаманні красота силуету та
м’якість ліній.
Особливостями позначений розпис тарілок на Закарпатті. Так, декоративні
тарілки експонати, зібрані у етнографічному музеї «Калина», характеризуються
різноманітними цікавими орнаментами. Помітне використання рослинних і тваринних
мотивів. Є певні розбіжності в кольоровій гаммі. Вона або досить багата на
кольори, або дуже стримана з використанням не більше трьох приглушених
відтінків. Найчастіше використовують зелений, синій і червоний кольори. Дно
тарілок прикрашалось розеткою з квітів, обрамування – у формі віночка або
простою смужкою.
Декоративні тарілки, зібрані у музеї етнографії с. Буштино,
характеризуються рослинною або рослинно-геометричною орнаментикою. Дно тарілок
цієї місцевості прикрашали віночком у формі ліри, що складалась з квітів, які
з’єднувались між собою листочками. Край тарілки обрамлювався рядком з
геометричних фігур або простою смужкою, рідше квітковим віночком. В кольоровій
гаммі тарілок переважають синій, червоний та зелений кольори.
Посудини, зібрані у етнографічному музеї «Сріберна Земля», не на багато
відрізняються від попередніх зразків. Але самі орнаменти не повторюються, їм
також притаманні рослинно-геометричні орнаменти. Більшість тарілок мають
рослинний орнамент. Дно тарілок прикрашалось круглою розеткою, в центрі якої,
були зображені квіти або кошик з квітами. Край тарілки обрамлювався рядком у
вигляді віночка з квітами та листками. В кольоровій гаммі частіше
використовували зелений колір, рідше – червоний, синій і жовтий.
Особлива відмінність від попередніх зразків притаманна посуду, зібраному у
музеї історії та етнографії румун Закарпаття. За характером оздоблення тарілок
можна поділити на дві великі групи: прикрашені рослинними мотивами і
геометричною орнаментикою. Декорування вирізняється особливим лаконізмом і
великим візерунком, який створюється з одного мотиву. Кольори переважно
стримані, приглушені. Найчастіше використовують зелений, червоний і синій.
Виготовляють посуд з глини, але зустрічаються і дерев’яні посудини. Розпис
тарілок саме на цій території відрізняється від інших своєю різноманітністю і
оригінальною стилізацією. Використовуються квіткові мотиви в орнаментиці: пишні
багатопелюсткові квітки в оточенні зигзагоподібного ореолу, тюльпани, подібні
до пальмети, грона винограду.
10 вересня - "Розпис посуду", ескізи, олівець.
14 вересня малюнок папірі фарбама, кольоровий ескіз посуду.
17 вересня продовжуємо тему: "Розпис посуду"
